Слухаємо музику
Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують – вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.
Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою! Другий спосіб – це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок. Для цієї гри підійдуть такі програмові твори: «Пори року» П. Чайковського та Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по – своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок. Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не «перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливий гамір.
Шановні мами і тата!
Я пропоную вам заняття по слуханню музики, адже саме прослуховування музичних творів впливає на розвиток творчої особистості малюка. Для початку декілька корисних порад:
- Перед тим, як слухати твір, розкажіть малюку коротенький його зміст (для полегшення, я напишу описи музичних творів для різних вікових груп).
- Покажіть наглядне зображення музичного твору (картинки можна буде побачити у додатках).
- Спробуйте разом із дитиною пофантазувати, уявити і описати образи даного твору.
Під час слухання музики можна не тільки фантазувати, а й разом з дитиною спробувати намалювати дані образи.
Пам’ятайте про те, що любий музичний твір треба слухати уважно. Головне, безумовно, бажати слухати! Треба дуже постаратися уважно слідкувати за тим, що діється у музиці, від початку до кінця, нічого не пропускати. Музика завжди віддячить слухача, даруючи нові почуття, новий настрій, мабуть такий, якого ніколи не було. Отож, слухайте і творіть!
Для дітей я пропоную такі твори:
Діти раннього віку
«Сонячний ранок» (посилання на каналі Ютуб)
https://www.youtube.com/watch?v=C87uQdUHDdM
Опис твору:
За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає?
Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер?
І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве.
Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день.
Діти молодшого дошкільного віку
«Дощик накрапає» муз. В. Лисенка
https://www.youtube.com/watch?v=6NdeZd1VIbQ
Опис твору:
Весна — найкрасивіша пора року. Природа прокинулася від зимової сплячки та все навколо позеленіло. Дощу давно не було. Листя дерев жадібно розкрили свої гирла в очікуванні цілющої вологи.
І ось нарешті над землею розкотисто пролунав перший весняний грім. З великої чорної хмари полив густий дощ. Важкі краплі залопотіли по дахах, по деревах. По землі побігли веселі струмочки. Усе довкола вмилося благодатною дощовою водою.
Але невдовзі дощ несподівано вщух. Посміхнулося сонце з-за хмар. З листочків дерев потекли прозорі краплі, падаючи на землю. Ласкаво подув легенький вітерець. Небо стало не сірим, а біло-блакитним.
Цікаво спостерігати за хмаринками, що повільно рухаються по небу. Одна за формою нагадує котика, інша — їжачка, третя на людину схожа.
Блищать, переливаються краплинки на сонці, немов кришталеві. Дивлячись в них, можна навіть побачити веселку! Це так гарно!
Але всієї краси вмитою дощем природи не побачиш з вікна. Адже так приємно дивитися, як все навколо виблискує чистотою. Тому я швидко зробив всі уроки та попросив маму відпустити мене на вулицю. Коли вона дозволила, покликав друзів і пішов гуляти.
«Сонячний промінчик»
https://www.youtube.com/watch?v=TK1TwHvuZ6E
Опис твору:
Замість опису, я пропоную вам розповісти ось таку цікаву казочку про пригоди сонячного промінчика.
Одного ясного дня в кімнату зазирнув сонячний промінчик. Він легко ковзнув по поверхні столу, зі столу стрибнув на ліжко, з ліжка затанцював на телефонній трубці. Це був дуже веселий промінчик, а звали його Шусть. Шусть любив зазирати в людські оселі. Він там знаходив багато цікавого. Багато хто вже знав Шустя і радів, коли бачив його, як давньому знайомому.
Коли Шусть зазирнув до кімнати, Стіл привітався з ним трохи рипучим голосом:
– Пр-и-и-и-віт Шустику.
– Давненько тебе не бачили – підтримала телефонна трубка.
– Ой, друзі, ви знаєте – у мене стільки справ, стільки справ – захекано промовив Шусть.
– А ви як тут? Що нового?
– Та …нічого. Нудьга страшенна – промовило ліжко.
– Так-так – зацокотіла телефонна трубка, тепер літо і всі поїхали на море, навіть ніхто і не дзенькне.
В цей момент Шусть, якраз нишпорив по кутках кімнати. Він був дуже цікавим і ніколи не міг стояти на одному місці, навіть коли розмовляв.
– Ой-йо-йой ! – закричав Шусть. На нього раптом зі стелі посипалися порохи і він став невидимим. Бо злився зі стінами.
На якусь мить ніхто нічого не зрозумів. Лише ліжко догадалося першим:
– Він захворів пиловою хворобою.
– А-пчхи – донеслось звідкись з кутка – це як?
– А так, в сонячних променів – ця хвороба невидимістю ще називається і немає нічого страшнішого за неї – сказав стіл.
– Я-я не хочу, – схлипнув Шусть – я не хочу хворіти.
– Бачиш, даремно ти не слухався батька Сонця, коли він тобі казав на лізти по кутках – сказала телефонна трубка, яка завжди все знала.
– Я не буду більше – голосив Шусть.
– Тепер вже пізно – сказав стіл, – треба тобі іти до хмари. Щоб тебе вилікувала, коли ще можна. Іди і не барися, бо залишишся назавжди невидимим.
Шусть кинувся до хмари.
– Тітонько, – заволав він з порога, – рятуйте !
– Ось так завжди, спочатку нароблять біди – а потім лікуй їх, – пробурчала хмара. Але змилостивишсь над Шустем і заставила його сидіти під зливою цілі дві години. Шусть терпів цю не дуже приємну процедуру, бо як відомо сонячні промені не люблять дощ, для них, це як для нас гіркі мікстури, чи ще гірше, уколи. Зате через деякий час він вже бігав веселий, однак в темні кутки вже не зазирав і добре пам’ятав науку батька Сонця.
Діти середнього дошкільного віку
«Весняний вальс» Ф. Шопен
https://www.youtube.com/watch?v=w2Ey8j95TZw
Опис твору:
Весняна пора для багатьох людей – це найулюбленіша пора року, тому що з її настанням природа пробуджується до життя після зимової сплячки. Похмуре небо стає все більш блакитним. Все частіше з-за хмар визирає привітне сонечко. Під його ласкавими променями тане торішній сніг, починається весняна крапель. З землі пробивається молода зелена травичка, радують око перші проліски. Перші весняні квіти чарівно кружляють в хороводі. Весело дзвенить струмок. На гілках дерев і чагарників набухають бруньки, а незабаром розпускаються зелені листочки.
«Щебетала пташечка»
https://www.youtube.com/watch?v=QfBJT92DVAo
Опис твору:
Весняне сонечко зігріває землю. А в небі кричать зграї птахів, які повертаються з далеких країн. Вони перезимували в теплих краях та поспішають на Батьківщину, до нас.
Першими повертаються граки. Недарма граки звуться вісниками весни. Потім прилітають чайки, шпаки, жайворонки, качки та гуси. Пізніше з’являються зозулі, стрижі, ластівки, лелеки та інші пташки.
Перелітні птахи радіють, повернувшись на Батьківщину. Вони без кінця співають та виводять веселі трелі. Радісним пташиним гомоном наповнюються лісові гаї, поля та луки, парки, сади. Ці «діти природи» всюди приносять весняний настрій.
Птахи в’ють нові гніздечка або лагодять старі за допомогою гілочок. Серед свіжого весняного листя птахи готуються виводити в своїх гніздах пташенят.
Діти старшого дошкільного віку
«Ніжність» Ф. Шопен
https://www.youtube.com/watch?v=8sQ5ZOIrM1M
Опис твору:
Закінчувалися суворі морози, на всьому відчувався подих весни. У лісі вже розтанули останні острівці снігу. Під весняними променями сонця запарувала земля. Сонячні зайчики заграли на галявині, вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися.
А ось між деревами під першим сонячним промінчиками з’явилися проліски. Вони були зовсім маленькі і тендітні. Вперто і наполегливо пробивали вони товстий килим торішнього листя. Ніжні блакиті пелюстки, наче усміхаючись, тягнулись до сонечка. Від їхньої блакиті в лісі затишно і тепло. Квіти були такі ніжні, що навіть шкода було їх зривати.
Цінна окраса наших лісів і дібров — конвалія. Її ніжні пахучі дзвіночки втілюють у собі радощі весни. Вона є однією з улюблених ранніх квітів. А скільки казок, легенд, повір’їв та міфів складено про цю чарівну квітку!
«Гарний танець Козачок»
https://www.youtube.com/watch?v=W0Q6cH0mllc
Опис твору:
Козачок. Походження назви цього танцю пов’язане з життям воїнів-козаків. І, як свідчать різні джерела, відноситься до далекого минулого.
Козачок виконується в швидкому і дуже швидкому темпі. Танцювальні рухи вимагають від виконавців досконалої техніки. У козачку, як і в гопаку, широко застосовується змагання між окремими виконавцями і навіть групами. Загальна композиція має давні традиції щодо послідовності чергування окремих фігур і їх повторень. Танець виконують здебільшого без імпровізації.
Найменша кількість виконавців козачка — пара. Основне навантаження при виконанні падає на жіночу партію.
Оптимізм, радість, нестримні веселощі — ці риси вдачі українського юнацтва стали основою емоційного змісту численних мелодій козачків.
Характерна ознака мелодій козачків — їх дрібний (бісерний) ритмічний малюнок.
Мелодії козачків настільки емоційно виразні й яскраві в художньому відношенні, що завжди привертали увагу митців України.
Цей танець відзначається жартівливим характером, жвавим, стрімким темпом.
Бажаю приємного слухання і перегляду!